"Мене звуть Хан"

Любов і людяність.
Саме вони спасуть цей світ!
І чому дійсно хороші фільми показують тоді, коли більшість бачить десятий сон?
"Мене звуть Хан". Дуже серйозний фільм з важливим посилом. З потужними емоціями. З возвеличенням і оспівуванням президента, як мало не " отця народів". Вміють, чєрті, зняти!
Прочищає мізки. Нагадує, що є дійсно важливим в тому житті. Дає такий міцний посил з емоцій, і викликає таку заздрість силі їхньої суспільної думки, громадських організацій, які можуть ось так впливати.
А головне: небайдужість!!!

читання по дорослому...

Дочитала нарешті "Львівську сагу" Петра Яценка. Купила її років 4 тому на книжковому форумі (Боже, як давно я там не була!!!) , лише через цікавість і бажання підтримати молодих авторів. Не скажу, що вау, але читається досить швидко. Нагадала за образом "Сто років самотності" Маркеса, хоча без отих інтимних подробиць, яких у Маркеса вдосталь. Доречі, Маркеса я читала в років 14. Звідси питання: а чи хтось контролював, що саме я читаю? З мамою ми точно цю книгу не обговорювали, і інтимні теми взагалі ніколи не зачіпали. Як я могла адекватно оцінити ту книгу? Переносячи на мою доню, я не думаю, що готова до того, що вона прочитає колись в свої 14 подібне... Чи готова?...

Загалом, це не звичайний роман-розповідь. Це радше роман-занурення в атмосферу міста, в емоції його мешканців, в окремі місця, події, легенди... Така собі тоненька ниточка з величезного мотка подій, яку вирізали де і як заманеться, і показали свтові.