шукаючи настрій...

Я вже давно хочу зимових свят...
До них ще далеко, але того настрою хочеться.
Переглянула "Листи до М."
Давно собі взяла на замітку цей польський фільм.
Знятий він у модному останнім часом форматі різних новел, об"єднаних однією подією, типу "Реального кохання" чи "Старого нового року", але ідея загальна його мені більш імпонує - це ідея родини. Родинного затишку. Єдності родини. Дітей. Так, псує враження один політкоректний хід, але такі наші часи. Як на мене - можна було обійтись. І неприкрашений Санта Клаус додає родзинку і віри творцям фільму. Недарма він став найкасовішим фільмом року.
(Обережно, це досить сльозогінний фільм, але дуже добрий!)

І в тему: переглянула фільм, вирішила зробити чаю. Витягую пакетик "Хейліса", а там : "Найкращий спосіб виховати хороших дітей - це зробити їх щасливими." Оскар Уайльд.
Як просто... І як неймовірно важко. Але дуже важливо!
Дитинство просто мусить бути щасливим.

"Я не знаю, як вона робить це"

Книгу я прочитала раніше, 3 роки тому. І фільм бачила вперше щойно він з"явився.
Якщо говорити про відповідність "книга-фільм" - то вона хіба в головній темі, в головних дійових особах, в деяких подіях. Місце змінене з Англії на США - і це вже накладає свій великий відбиток. Фільм не схожий, і, пам"ятаю, він залишив першого разу негативні враження, хоча розумію - щоб показати все те, про що йшлось в книзі - треба робити насичений міні-серіал.
Зараз вирішила книгу не перечитувати, а фільм - переглянула знову. І знаєте, залишає досить милий післясмак. Принаймні, для перегляду з кавою та цукерками - супер. Ну і звичайний гамериканський позитив - куди ж без нього. Я теж - жонглер.
посилання

Ну а про книгу... Це мої думки трирічної давнини: "Мушу сказати, що для мене ця тема дуже актуальна, до того ж, ситуація немов би списана з мого нинішнього життя, лише в реаліях Англії. Я теж маю двох маленьких діток, няню, чоловіка, який багато працює, але, нажаль, не так багато заробляє, і я - забігана , замучена мама, котра працює ще й по ночах вдома і мотається по відрядженнях, аби забезпечити своїм діткам хороший рівень життя та ремонт в помешканні (геть як головна героїня). Я теж дійшла рішення про те, що полишатиму таку роботу і такий спосіб життя заради сім"ї та дітей ще до того, як взагалі прочитала про існування цієї книги.
Ця книга стала для мене як опора, як підтримка, як підтвердження правильності прийнятого рішення. Хоча я в своєму рішенні не така категорична, як Кейт, - я вирішила продовжити працювати вдома, за зручним для мене графіком і обходитися без няні.
До речі, про нянь... Мені дуже сподобалась думка, що в нас час не няня є прислугою, а сама працююча мама почувається такою: "Говорят, поведение с прислугой – слабое место всех бизнес дам моего поколения. Не согласна. Проблема в другом: бизнес дамы моего поколения и есть прислуга.  Униженно благодарные за любую помощь по дому, за которую платим из собственного кармана, мы сами же норовим переделать и всю основную работу." 100%. В яблучко. Ми хочемо якнайкращого для своєї родини, пашемо, витрачаємо сили та здоров"я, і все одно почуваємося винними перед своїми рідними, особливо перед дітьми.
А взагалі перелік "точок зіткнення" можна продовжувати без кінця. Це і постійна забудькуватість, і нерозуміння з боку родичів, особливо чоловікових :) , і нерівність статей на роботі (в нас теж чоловіки за тей же (або й менший) обсях роботи, отримують більше принаймні в 2 рази).
Кейт так і не змогла стати 100%-вою домогосподаркою. Для таких жінок дуже важливо почуватися потрібними в професійному плані - адже, як резонно підмітила Еллісон Пірсон, - для чого тоді потрібно було стільки навчатися, працювати, самовдосконалюватися в професії?"

"Королева"

люблю такі змістовні фільми! Цікаві, розумні. Просто хороші і якісні.
З прекрасною акторською грою.

"Королева" (Великобританія, Франція, Італія, 2005) з Хелен Міррен в головній ролі. Про смерть принцеси Діани, про Тоні Блера, принца Чарльза і власне - Королеву.
онлайн з українським дубляжем
про фільм

Власне, у нас ніколи не зможуть зняти такі відвертості про владу. Хоч у нас і не монархія - заледве демократія...

непозитивне кіно

Бувають моменти, коли і таке треба переглянути. Я не знаю повного переліку таких випадків, і не знаю, що зрештою може дати такий фільм, але... я дивилась. Думала. І думаю досі. Є над чим.
"Третя зірка" (Великобританія, 2010)
Насправді, той опис геть не відповідає фільму. І не знаю, який то хворий мозок побачив там всього лиш "роад-муві"...
Цей фільм - про хворобу. Про те, якою вона робить людину і що робить з людиною, і що робить з оточуючими... Просто кут погляду - незвичний.

На що здатні жінки старшого віку?

на все!
Я дуже раджу вам подивитись! Але не скажу вам жанру: це ніби комедія, направду смішна, але з гіркуватим присмаком. Це фільм, що базується на реальній історії. Цей фільм про те, що і звичайні, прості жінки здатні на багато всього неочікуваного! Головне: мета і пригоди. :)
"... - Люба, фото, на якому ти оголена, надруковане в газеті. Передай мені бекон."
Гарного настрою вам!
І міцного здоров"я!
"Дівчата з календаря"
більше про фільм

А ще, виявляється, росіяни навіть спектакль поставили:
Стаття

ну, про те, що на Бродвеї йде такий мюзікл - ніхто не сумнівався :)

а ось реальні дівчата:

тезово про фільми

Кілька фільмів, які подивившись колись, пам"ятаю і досі:
Істи, молитися, кохати
Кохання та інші обставини
P.S. Я кохаю тебе
Хороший рік

 Не буду про них багато писати - їх треба дивитись. Проживати. І розуміти. Якщо пощастить - зрозуміти дещо про себе.

І щось мене потягнуло на весільні комедії - розслабляє.
"Велике весілля"
Про "Моє велике грецьке..." нема сенсу писати - думаю, дивились всі; а от  "Мама мія!" в мене є диск, і я інколи переглядаю - люблю слухати АВВА, тож днями зкачала собі кількадесят їх пісень - слухатиму з флешки.
А ще надибала "Моє велике армянське весілля" - цікавий фільм. Якби ще його зняли більш якісно (звук, картинка) - цукерочка була б!

Цей фільм...

Я його вперше побачила рочків так 12 тому... Часто згадувала, і от мала час і натхнення - таки знайшла його, і переглянула наново.
"Пірати силіконової долини" США, 1999

Фільм про тих, чиї імена знають всі, принаймні всі ті, хто хоча б раз на місяць користується комп"ютером. Білл Гейтс та Стів Джобс. Чи такими геніями вони є насправді? А може ,їм просто пощастило в певний момент і вони елементарно зуміли цим скористатись? Просто їм пощастило більше, ніж іншим щасливчикам - вони мали унікальний шанс! І зуміли зробити з нього унікальний продукт, який став потрібен всім...
І я знову ж таки впевнилась, що "геній" і "хороша, добра людина" - не обов"язково тотожності! І "успіх в бізнесі" не обов"язково значить "бути щасливим".
От Стів Возняк зумів залишитись тим, ким він є. І зрозумів, що для нього щастя. Хоч як його всі ганять за те, що залишив "Еппл"... Ніби він зрадник. Ні! Він просто чесний сам із собою.
Щодо Гейтса якось нема такого захвату особливого в народу, а от щодо Джобса - багато зустрічала, що він ледве не геній і месія... Не знаю. Він був всяким. І як я зрозуміла - він визнав закономірною свою хворобу. Так мало бути. Як розплата.
Ну а Гейтс... Гейтс почав розплачуватися сам :) Готівкою. От так.

Подивіться - сподіваюсь, вам буде цікаво.

а чи читали ви...

Нечуя-Левицького? Та певне читали! "Кайдашеву сім"ю", наприклад... Хто її не читав. Давно, в школі. Ну, найближче - в інституті. Пам"ятаєте , як сприймали? Як комедію, правда?
Я теж читала її. І перечитувала не так давно.
Ще, пам"ятаю, читала кілька творів, поміж яких був той, про який писатиму...
Як сприймала - не пам"ятаю. Думаю, досить легко. Не задумуючись.
І варто було читати!!! Хоча б для того, щоб за ...дцять рочків згадати, перечитати і зрозуміти: його твори - про нас, українців! Про нашу натуру, наші традиції, наші характери. Бо де ще, в якій країні, жінки так уміють ВСЕ: так гарно проклинають, так жорстко люблять, так вміють керувати чоловіками або прагнуть того? Де ще мова і земля такі багаті? (правда, ми розівчились використовувати і те і інше...) Де гуляють і працюють на повну?
..."Старосвітські батюшки і матушки" - він писав те, про що знав зсередини, бо сам був син священника в тому ж таки Богуславі, і міг стати священником - але мав покликання вчити, і вчити саме українській мові. Він був дуже категоричний в цьому питанні. І за його заповітом всі твори друкуються в тій мові, якою він жив і писав - без змін.
Але не це мене зачепило... А те, як гарно, глибоко і правдиво він зрозумів і зобразив людські характери. А найцікавішою мені була Онися (бо в ній я впізнала свою бабцю). Настільки тонко, до болю правдиво, він зобразив всю її, всі метаморфози її характеру: від юнацької гуморовості, зрілої працьовитості, постійної категоричності, невизнаваної темності, до старечої вимогливості, вредності, сварливості та "дефіциту уваги" - як зараз кажуть...
Прочитайте! Можливо, і ви впізнаєте когось? Там багато є! ;)
А читається напрочуд легко і цікаво. А "западенці" матимуть шанс ознайомитись з цікавою говіркою північної України і відчути себе на місті тих, хто вперше приїздить до Львова, наприклад ;)


Ну і на додачу порекомендую аж два милих фільми - для відпочинку :) Ні, навіть, три.

Перші два: "Джинси-талісман" та "Джинси-талісман 2" - приємні підліткові романтичні комедії. Але відрізняє їх з загалу гарна історія, хороша акторська гра та прекрасна операторська робота. І ідея: головне- стосунки! Головне - мати близьких людей і цінувати їх! Головне - сприймати себе такими, які ми є. І не жити за стіною різних нашарувань і страхів.

Третій: теж милий фільм "Чоловік нарозхват" - небанальна мелодрама. З банальним хепі-ендом. Але напрочуд зірковим другим планом :) І навіть досить хорошим гумором...

Вартові легенд (2012) Rise of the Guardians

Казочка! Гарна, цікава, добра, весела, гуморова :)

Саме те, що треба для сімейного перегляду!
Переклад гарний :) І Норд, що розмовляє з вкрапленнями російської - органічний. Саме так і мало б бути, бо , як я зрозуміла, за задумом творців він родом десь з Сибіру :) Такий дід з бородою, з матрьошками... 

Британські серіали

"Дім сестер Елліот" таки дуже вартісний фільм!!! І я з великим подивуванням відзначила, що знятий він на початку 90-х!!! Така висока технічна якість відео! Ну і сам сюжет цікавий геть до деталей!

Зараз додивляюсь "Мр.Селфрідж" - це інакшого ґатунку фільм, адже знятий про реально існуючу особистість, яка зробила значний вклад в засади ведення роздрібної торгівлі... 

Трохи документального від ВВС

Ще мені сподобався цикл документальних міні-серіалів ВВС. 

"Вікторіанська ферма", “Едвардіанська ферма", та "Ферма в роки війни".


Доречі, варто спершу переглянути останній серіал, а тоді вже дивитись художній міні-серіал ВВС "Робітниці" - тоді багато чого стає зрозумілим. 

"Останній подарунок" (The Gift)

Дуже вартісне кіно. З глибоким хорошим змістом. І з хорошим гумором і іронією життя. 
Цей фільм не для фону - в жодному разі. Ним варто насолоджуватись, і є над чим подумати після нього. Змушує під інакшим кутом оцінити власне життя через дії героя. і подумати про те, що можемо ми, і задля чого. І які висновки варто зробити з різних уроків життя...

Назад до коріння - уроки кам"яного віку" (2011, Німеччина)

Дуже пізнавально, цікаво. Багато що нового для себе про себе зрозуміла.
Раджу подивитись. Багато корисної інформації.
І ще зрозуміла - як мало ми знаємо про себе, про своє тіло. Ми знаємо ,як експлуатувати нашу планету, але не знаємо ,як правильно користуватись власним тілом. 

"Дивне життя Тімоті Гріна" (США, 2012)

"Плакальний фільм" ,як колись казала одна знайома маленька дівчинка. 
Щодо відповідності категорії - то така слабенька казка. Але повчальна. А казки ж і мають бути повчальними, правда?
Правдиво підмічено: зі старшими дітьми ми робимо помилки, а з молодшими... - інші помилки. І часто батьки вимагають від дітей того, чого самі не мали ,чого прагнули і не досягли. 
І правда, що діти можуть стати рушіями особистісного прогресу батьків. Вони роблять щось чи то "заради дітей", чи як Гріни - "показати дитині, що її батьки це можуть".
Сподобалась їх позиція, що вони "просто хотіли дати Тімоті щасливе дитинство" (нескромно, але я саме так і думаю. Просто хочу, щоб вони мали щасливі спогади, були веселими і цікавились життям)
Важко бути не таким як всі ,але ж як цікаво :)

"Йти вперед і не здаватись!" 

"Кінець параду", 2012 (Великобританія, Бельгія, США)

Я підбила чоловіка дивитись разом. Ще до того, як оголосила вибір. Чи то виховання, чи то дотошність, чи то цікавість чи ще яка риса чомусь не дозволяють мені робити "сліпий" вибір і пропонувати його іншим. Чесно, перші дві серії я трохи нудилась. Бо треба було ж тримати марку перед чоловіком, а тут щось не чіпляє і все. Або я занадто критично його оцінювала. Але з третьої серії почалось! Саме дійство. І вартувало переглянути ті дві серії, аби розуміти потім все, що відбувалось надалі (то слова коханого).
Сам фільм не двозначний - він багатозначний! "Парад" там мається на увазі як в площині особисто-сімейних стосунків - тобто дотримання правил пристойності, умовностей, хай і чисто зовнішніх і формальних, так і в розумінні всієї держави - збереження зовнішніх ознак порядку і чесності.
Як на мене, саме цей серіал яскраво показує, як радикально змушене було змінитись британське суспільство під час і після Першої світової. Це була перша ненажерлива війна, що забирала як багато життів, так і багато фінансів. 
Щодо правдивості зображення воєнних дій та стосунків в армії - чоловік сказав, що все абсолютно життєво і правдиво. Нажаль. Важко бути чесним самим з собою і з іншими і в той самий час подобатись всім. Легше вертітись і крутитись, видавати чужі ідеї за свої, наживатись на тому, а інших топити...

Правдивий фільм. Відвертий. Прямий. Цікавий. Прекрасні актори (Бенедикт Камбербетч прекрасно виконує головну роль, а Руперт Еверетт як завжди безподобний та іронічний), тонкий англійський гумор, гарна операторська робота. Є все.

Сільвія видалась дамочкою, яка розважається тим, що епатує всіх оточуючих своїми незручними, непристойними коментарями. Їй подобається сказати щось занадто відверте, і дивитись на реакцію людей. Мабуть, це комплекс неповноцінності: вона намагається цим привернути увагу. Виділитись на фоні своєї матері, яка "хоч і стерва, але мислить здраво" , за словами Тідженса. 

думаю що він не милувався своєю порядністю. Він просто вважав це за правильне, і не вважав за потрібне комусь щось доводити. От звідти і всі його проблеми. Світ змінювався, і то різко. А він - не міг. Все жив за тими самими нормами, особливо моральними. Не вважав себе вправі міняти якісь звичаї, порядки. Вважав, що змушений зберігати видимість пристойної родини заради благополуччя родини, заради збереження доброго імені дружини. 
А сина то він якраз і робив щасливим. Як міг. Просто треба ще зважити на тогочасні порядки в заможних родинах. Батьки займалися спілкуванням з дітьми 1-2 години на день. Більше їм не дозволяли громадські обов"язки: треба було наносити візити, займатись благочинністю тощо. І вони дуже сер"йозно до того ставились. А він (О БОЖЕ!) вкладав сина спати і спілкувався з ним! Тоді це було небачено!