Віршик

Мала мама час та натхнення )))
До вірша Платона Воронька

"...Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг."
Кіт не знав, не знала й я -
Бо була іще мала.

Я - мала. І падав сніг.
Дядько. Санки. Гірка. Сміх.
В хаті тепло. Запах книг.
На столі - смачний пиріг.

Йду додому. Малий син.
"Читай тут!" І ми сидим.
Доцька в пузі товче в бік.
"Доки смажив, доки пік..."

Вже їх троє. Час до снів.
"Мамо, де були вірші?"
Мамин голос. Мій - вже мамин?!
"Мам, посидь іще із нами!"

"Чи ми чемні? Розкажи.
Чи вже час писать листи?"
Син. Дочка. І знову син.
Щастя, діти, вам усім!

Що мені іще просити?
Все повторюється в світі.
"Падав сніг, на поріг..."
Миколай ходив до всіх.

(С)

Занадто великий щоби рухнути

Ось так я би переклала назву фільма "Крах неприйнятний: рятуючи Волл-стріт" ("Too big to fail", 2011).
Якщо ви економіст за освітою, чи вам цікава суть економічних процесів у великих світових маштабах, чи ви хочете, аби під час перегляду мізки працювали, або вищеперелічене все одразу - тоді фільм для вас.
Як для мене, людини з економічною освітою, що прагне працювати мізками під час перегляду фільму, - його потрібно, мабуть, переглянути хоча б двічі, або з повторами. Щоб встигати слідкувати за неймовірною кількістю дійових осіб і мати розуміння їх місця в сюжеті цієї історії. Адже фільм, можна сказати, історичний: художньо оформлена історія краху банків США в 2008 року.
Звичайно, щодо всіх подібних історій можна сказати, що проблеми величезні, а вирішують їх люди, і який же то треба мати розум, інтелект та рівень відповідальності, щоби здійснювати подібні подвиги в ніби безнадійних ситуаціях. Але я ще для себе зауважила, що навіть на таких рівнях посад та положення в ієрархії, не зважаючи на всі ті круті абревіатури COO, СFO, CEO в назвах посад, люди залишаються всього лиш людьми: теж помиляються, не беруть до уваги здавалося б дуже важливі моменти. Ідеальних людей не існує. Є відповідальні і патріотичні. А є - бюрократичні.
Тож, якщо наважитесь - приємної роботи вашим мізкам! :)

Ніколи не зарано для грошей

...і ніколи не запізно :)
Багатьом батькам, особливо з поколінь радянського походження, вартувало би почитати цю дитячу книжку - "Пес на ім"я Мані або Абетка грошей" Бодо Шефера.
Прості, елементарні пояснення нашого одвічного питання: "Куди діваються гроші і як зробити, щоб їх вистачило?" Прості поради, як витрачати гроші, щоб не жалкувати за ними. І проста, зрозуміла навіть дитині, філософія системи визначення життєвих пріоритетів. Це так я написала пафосною мовою, а книжка написана простою, елементарною, без жахливих термінів і завумних фраз - ну ж бо для дітей )
Як на мене, перш, ніж давати її читати вашій дитині (навіть якщо вона має таке бажання), почитайте самі. Щоб бути в темі! :) Бо ж як ви знатимете, що казати у відповідь на запитання: "Як заробити гроші?" Тільки не кажіть, що меркантильним бути негарно, що інтелігентні люди не говорять про гроші, тощо. Бо, нажаль, це неправда. інтелігентні люди не говорять про гроші тоді, коли їм цілком вистачає їх грошей.
Тому, шановні тати й мами, незле буде поцікавитись, навіть для себе, як можна заробляти в житті на життя улюбленою справою, як підняти свої самооцінку, самодовіру та самопошану і втримати їх, що таке "курочка" і нащо вона здалася.
Бо таки ми йдемо до ринкової економіки, як не як )
Ну і щоб взагалі стати суперлюдиною (я не насміхаюся ), почитайте продовження - "Кіра й таємниця бублика". Про те, як досягши певних фінансових висот, не зазнатися, не втратити друзів, уникнути пихи та самовдоволення.

І, на десерт, цитати з післямови до першої книжки професора Юргена Ціммера:
"...Постає питання: то, може, центральноєвропейська точка зору на дитинство недооцінює підприємницький та кваліфікаційний потенціал дітей? Той, хто прагне стати чемпіоном, починає тренуватися у ранньому віці. Під час аналізу біографій підприємців упадає в око те, що більшість людей, які ризикнули піти в бізнес, ще у дитинстві були одержимі незвичайними ідеями, розвивали в собі уміння мислити та мали таку собі "іскрку"..."
"...Недостатньо обмежуватися кваліфікаційними умовами роботодавця і триматися за видимість повної зайнятості. Значно важливішим є виховання підприємницького духу..."
"Діти і внуки повоєнного покоління на Заході надто розбещені привілейованим екномічним добробутом. Батьки негайно задовольняють дитячі забаганки, які неухильно зростають, - це такі собі швидкодіючі заспокійливі пігулки. Діти відучуються від того, що в психології називається здатністю щось заслужити, докласти до чогось зусиль. Розбещені діти не вміють пристосовуватися до складних життєвих ситуацій."

Часодійне )))

Всі ми родом з дитинства, еге ж?
І та маленька дитина все життя сидить всередині кожного дорослого і мріє про диво! Нехай і просто почитати про нього :) Поринути в атмосферу, згадати про свої мрії.
А ще: потренувати мізки та кмітливість, зрозуміти, що дитяча література теж може бути захопливою та цікавою.
Це я вам так рекламую цикл "Часодії" Наталії Щерби.
Жаль, правда, що автор пише російською, але приємно- що в нашому Івано-Франківську, і базуючись на наших міфах, легендах. Добре, що видавництво "Школа" здійснило переклад і, хвала перекладачу, дуже гарний, приємний, "смачною" українською мовою. Одне "дармовис" чого вартує ;)
Тож, навіть якщо ваші діти ще не доросли - не соромтесь , читайте. Просто для себе. Для тої дитини, якою ви залишились десь там глибоко , чи не дуже глибоко, всередині.

А ще, скажу вам, не згірш за Поттера, правду кажу.