Дуже хотіла його побачити ще рік тому - але в неті ще не було. А потім було не до того. А зараз було боязко, бо важкий. Жінки, діти, жах. Не подивилась всього. Лиш до початку власне дій НКВД-истів, власне вторгнення до людей. Далі вирішили з чоловіком не нервувати малюка. І так знаємо достатньо з тих жахів. Я читала. Пам"ятаю розповіді старших жінок - господинь, у яких ми зупинялись, коли їздили з мамою "дикунами" в Крим. Чоловік взагалі там жив.
Подивитись варто.
Може і я колись зможу переглянути його до кінця.
Дивно читати рецензії на нього.
А ще цікавіше тим, що 1 квітня 2014 року фільму присуджено премію "Ніка" в Москві. Цікаво, це жарт чи особлива форма політичного знущання?
Немає коментарів:
Дописати коментар